Весільна вишиванка як оберіг і не тільки: що означає традиційне вбрання зараз - «Свадьба»

Вишиванка – один з найупізнаваніших візуальних кодів в Україні, культурне значення якого щороку міцнішає. Серед визначних подій, на які традиційно вдягають вишиванку, – це весілля. З нагоди Дня вишиванки, який цього року ми святкуємо 19 травня, vogue.ua занурився в історію традиційного весільного вбрання. З допомогою дизайнерки Юлії Магдич та майстра народного мистецтва з української вишивки Юрія Мельничука ми дізналися про сакральне значення весільних вишиванок, історію вбрання і те, який саме вигляд характерний для весільної вишиванки, щоб молодята жили довго, щасливо й журби не знали.

Перші вишиванки, якими ми знаємо їх сьогодні, з’явилися близько 8 тисяч років тому ще в трипільські часи. Тоді вже були відомі тканини з різними типами переплетення та різні варіанти прикрашання вбрання тканими візерунками. Так почала розвиватися вишивка, стаючи дедалі кропіткішою і колористичнішою. Основним натхненням для орнаментів слугували яскраво виражені на території України пори року.

Саме весільна вишиванка завжди мала особливе значення – такі сорочки й загалом весільне вбрання були родинними реліквіями. Є така народна приказка: “Чоловік за життя тричі дивним буває – коли родиться, жениться і вмирає”. Ці три важливі в житті кожного українця моменти завжди супроводжувалися використанням обрядових тканин – вибіленого лляного й конопляного полотен, тканих і вишитих рушників, тканих та вишитих сорочок. 

У традиції весільного вбрання сорочка – це перший одяг, який вдягається на тіло. Вона є атрибутом захисту (має функцію амулета), а також притягує в життя пари енергії благословення для подальшого щасливого й успішного життя (має функцію талісмана). Тому для весільних сорочок характерна багата вишивка: на найтоншому й найбілішому полотні якісними нитками робиться щедра вишивка. Натомість буденні й робочі сорочки зазвичай шили з грубішого й менш вибіленого полотна з невеликою вишивкою. 

Традиційно найбільше значення мають не вишиті малюнки, а те, як вони вишиваються. Мають значення настрій, молитви, народні пісні й думки, з якими робиться вишивка, адже ця енергія вшивається в тканину, оздоблюючи сорочку сакральними візерунками та програмуючи долю. 

Цікаво, що раніше наречена вишивала сорочку не тільки собі, а також своєму коханому. Вважалося, що весільне вбрання людина могла вдягнути тричі: на весілля, на наступну неділю після весілля і в домовину, щоб “на тому світі” душі чоловіка й жінки впізнали одна одну. Водночас на весілля хлопець одягав натільну сорочку, яку вишила мама, а потім – сорочку, що її вишила наречена. 

Вміння вишивати мало велике значення в традиційних українських родинах. Дівчата навчалися цього змалечку, щоб зібрати придане для майбутньої сім’ї. Зазвичай подружнє життя заможні наречені починали з більш як сотнею вишитого одягу. Натомість менш багаті дівчата мали близько 70 вишиванок, а бідні наречені виходили заміж із 40 вишиванками.

Вишиванка – один з національних кодів України з міцним історичним фундаментом. Після розпаду Радянського Союзу в Україні спостерігався сплеск зацікавленості до вишивки, вишитого вбрання, сорочок. Зросла кількість традиційних українських весіль. І наразі ця тенденція не спадає, а навпаки набирає обертів – у світлі сучасних подій і росту усвідомлення власної ідентичності. 

Окрім весіль, серед сучасних молодят дуже популярне вінчання у вишиванках. Такий обряд ніби допомагає не тільки зміцнити зв’язок з коханою людиною, а й відчути особливу належність до рідного краю і його традицій. 

Сучасні весільні вишиванки вирізняються додатковими деталями, врізноманітненим кроєм і пропорціями. На сукнях, як і колись на сорочках, рясно вишивають рукави, плечі або плечові вставки та низ сорочки.

Помітні й експерименти з кольором тканин. Хоча полотно природного світлого, білого кольору є найкращим тлом для будь-якої вишивки, наразі також спостерігається тенденція на вишиванки в різних кольорах – червоному, жовтому, синьому й навіть чорному. 

Історично білий колір був притаманний землеробам, які жили й працювали на своїй землі та мали постійний доступ до води. Натомість кочовики використовували одяг з кольорових тканин, оскільки не мали сталого контакту з водою та можливості часто прати одяг. 

Є цікава легенда про осілих чумаків, які їздили по сіль в одній білій сорочці й ніколи не прали її. Бо якби вони повернулися до своєї дружини в чистій сорочці, це свідчило б про зраду.

Особливу роль у вишивці весільних сорочок і загалом у вбранні відіграє червоний колір. Він відштовхує негатив та приваблює енергію. Традиційно весільне вбрання оздоблювали червоними елементами – намистом, чоботами, хустинкою. 

Кольором сили також є білий, який містить у собі всі кольори. З кожним роком дедалі більше практикується виготовлення весільних сорочок і суконь “білим по білому”. Раніше вибілені лляні нитки виготовляли три роки поспіль. За цей час вони насичувалися енергією сили й вишиті ними на білому тлі візерунки знаменували потужну силу та міць. Така вишивка, до речі, була поширена серед української шляхти, представники якої могли собі дозволити шовкові білі нитки та вибілену тканину. 

Якщо ви замислюєтеся, які кольори поєднати у вишивці, то білий з червоним і жовтий з блакитним – найвлучніша пара кольорів. Вони аналогові й підтримують один одного. 

Рослинні візерунки та геометричні орнаменти також варто вибирати за відчуттями та значеннями. Запам’ятайте: квітчасті мотиви – для дівчат, геометричні – для хлопців. Побутує думка, що відтоді, як чоловічі сорочки почали оздоблювати рослинними мотивами, “чоловіки перевелися”. Це, звісно, жартівливе ставлення, проте рослинні елементи на чоловічих сорочках використовуються зрідка й не дуже рясно. 

Універсальними для дівчат і хлопців є зображення восьмикутної зірки, ромбів з променями, солярних знаків. Особливим у весільних вишиванках є використання ромба з чотирьох ромбів з елементами всередині, що символізує родючість і матеріальний достаток.

Братки ж мають романтичне значення – за християнською традицією вони символізують Святу Трійцю, яка на парних вишиванках молодят слугує ознакою єднання та неподільності.

Також серед символів здоров’я є зображення дубового листя. Дуб вважається чоловічим символом, як і хміль, що уособлює юнацьку силу й енергію, здатність увиватися за дівчатами. 

Відряджаючи чоловіків на службу чи війну, дівчата й матері вишивали на сорочках хрести, що завжди були символом дуже сильного захисту. Також символом захисту є восьмикутні зірки, які означають янгола-охоронця. 

Якщо є бажання зробити власноруч подарунок коханому, то хустка, оздоблена хрестами, стане найкращим захистом. У давнину дівчата й матері вишивали своїм хлопцям і синам хустки за ніч чи день. Вважалося, що за один захід вишите полотно насичується енергією й добре оберігатиме свого власника. 

Серед жіночих символів найпопулярніші квіти. Наприклад ружі, або троянди. Покровителькою троянди є Богородиця, отож її мають право носити тільки незаймані дівчата. Як символ любові та милосердя, троянда – дуже поширений орнамент в усіх регіонах України, а зібрані в геометричний візерунок троянди символізують оновлення і порядок. Також символом цноти, духовності й чистоти є лілея. А мальва – квітка матері.

Нині на сорочках і сукнях також можна бачити й сучасні квіти, які раніше не використовували в оздобленні вишиванок: магнолії, ромашки, маки, гортензії, листя полуниці. Водночас кожна рослина має своє сакральне значення й енергію, яку власниця вишиванки обов’язково відчуває. 

Саме тому дуже важливо звертати увагу на відчуття, які викликає вишиванка. Дуже вподобана вишивка свідчить про те, що ви резонуєте з нею. І це справді важливий чинник, щоб комфортно почуватися у вишитому одязі.