Як модель Лев Улесов, що працював з Prada та Givenchy, пішов на війну й став парамедиком - «Уличный стиль»

Замість подіумів – бойові дії; замість дизайнерського вбрання – камуфляж; замість роботи з камерою – допомога постраждалим. Модель з Броварів Лев Улєсов змінив кар’єру: нині він – парамедик. Height 186 cm Chest 85 cm Waist 65 cm Hips 86 cm Shoes 43 Hair Black Eyes Blue / Green Це профайл Лева на сторінці його материнської агенції the Band Managemet. https://thebandmanagement.com/model/lev/Великі виразні очі, еталонні вилиці, копиця темного хвилястого волосся – він створений для подіумів. Навесні 2019 Улєсов закривав чоловічий показ Prada F/W 19. Чоловічий показ Prada F/W 19. Але не Прадою єдиною. В його (насправді вдалій) кар’єрі були подіуми великих брендів: Givenchy та Givenchy Couture, Loewe, Dries Van Noten, Acne Studios, Ludovic de Saint Sernin тощо. Він позував для лукбуків Givenchy та Berluti, ставав героєм публікацій італійського L'Uomo Vogue. Але успіхами не вихваляється: "З авжди є куди рости – над небом завжди є ще небо", – каже він. Сьогодні Лева, який 21 березня відсвяткував 21-й день народження, не впізнати: неголений, з утомленим поглядом, у формі та зі зброєю, він допомагає боронити країну. У нього незакінчена вища освіта, він мав стати психологом, та спершу завадила модельна кар ’ єра, а потім – війна. Сьогодні його діяльність – надання першої допомоги, евакуація "і все в цьому роді". Останні чотири роки Лев в Україні майже не був. Він у країні місяць-два на рік; решту часу працює за кордоном. Незадовго до початку війни він повернувся з Кореї. «Модельна робота – це коли ти не маєш постійного місця проживання, ти скрізь і завжди», – напівжартома каже він. Війна заскочила його в Броварах. 24 лютого о п’ятій ранку в місті крилатими ракетами обстріляли дві військові частини. За повідомленням мера, були загиблі й поранені; пізніше, вдень, місто знов атакували сили росії. Лев миттєво зібрався й поїхав додому до сім ’ ї під Броварами – «Щоб речі були там, коли я піду на фронт». Питання було лише в освіті та знаннях, та бажання вирішило все; на фронт його таки взяли. «Прийшов до військкомату, відрядили до штабу ТрО, а там уже зголосився добровольцем на бойового медика». Правила надання першої допомоги опановував уже в штабі. Каже, що рідні хвилюються, але підтримують його рішення. Вони в Україні, "поки що в безпеці". "Зараз у всіх війна, – каже Лев. – Війна інформаційна, безпосередньо на передовий у зоні бойових дій, війна з емоціями та психікою. Ми всі боремося". Розповідати про нинішню "роботу" не дуже спішить; по-чоловічому скупо відповідає: "Я служу, а не працюю". Про складнощі теж не говорить: "Я солдат, ми ж захисники. У нас все добре. Безпека ваша для нас зараз важливіша". Єдине, чим Лев видає втому, – відповіддю на запитання, що він зробить відразу після перемоги: "Просплю тиждень у ліжку". І сон, і справжня постіль, і білизна, і спокійний відпочинок – справді велика розкіш, ціну якій ми пізнали тільки тепер. "Найскладнішим з початку війни було стримувати емоції після перегляду новин про лиходійство орків. Проте кожна добра новина, будь-яка, є для нас приводом для усмішки". Лев к аже, що найбільше постраждалих с еред цивільного населення – від осколкових поранень. "Під час бойових дій наші люди завжди люблять висунути ніс і дивитися, де що відбувається. У разі знищення ворожої колони наші люди люблять бігти туди стрімголов і починати нишпорити. Вони не розуміють, що в очах військових подібні до ДРГ або ворожого загону – по них можуть відразу ж відкрити вогонь на ураження. Знаючи, що орки ставлять розтяжки й міни скрізь, наші люди вірять у своє безсмертя – і підриваються, – говорить він. – Скажу одне: це в нас у крові. Ми не можемо цього змінити, бо народилися безстрашними. Проте всі правила безпеки – максимально прості. Просто, будь ласка, прислухайтеся до того, що кажуть військові. Україні потрібні живі люди, а не герої посмертно. Ми всі вже герої. Тому бережіть життя свої та своїх близьких" . "Такого менталітету, як у нас, ніде немає, – додає Лев. – Це є рідним для мене. І це те, що нас об’єднує " . Він вдячний усім жителям, які допомагають і підтримують."Окремо красно дякую волонтерам, без них усього цього не було б. Логістика, закупівля ліків, бронежилети, їжа, побутові речі – все на них. Вони надсилають усе це в місця, де цього вкрай потребують. Вони шукають машини, шукають людей, допомагають з евакуацією – ці люди роблять величезний пласт роботи " . Нині Лев намагається організувати та систематизувати процеси: «Хочу, щоб військові й волонтери працювали разом. Отже, якщо у вас є контакти або люди, які готові допомогти, ми будемо тільки раді. Щ е хочу сказати, щоб не занепадали духом. О рків знищимо".