Гуцульське весілля: секрети весільного вбрання - «Новости ЦУМ» » Леди из народа.

  • 10-авг-2022, 00:00

Гуцульське весілля: секрети весільного вбрання - «Новости ЦУМ»



Традиційне гуцульське весільне вбрання – фактично кутюрний одяг: складний, багатошаровий, зроблений вручну, пишно оздоблений. Про те, як вдягалися гуцули на весілля, розповідає театральний режисер, народний артист України, генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Ростислав Держипільський.

Актори Андрій Мельник і Тетяна Шавкова Фото: Вєра Бланш

Ростислав Держипільський – людина, завдяки якій Франківський Драмтеатр став явищем в українському культурному просторі та отримав статус Національного. На вистави у Франківськ у мирні часи їхали з усієї України; Театр багато гастролював і за кордоном,  а вистави, серед яких "Нація", "Солодка Даруся", "Енеїда" тощо, завжди проходили з аншлагами. Будучи етнічним гуцулом по материнській лініі, Держипільський оспівує красу та велич гуцульських традицій – і на сцені, і в житті. 

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Ростислав Держипільський Фото: Франківський Драмтеатр

Так, у Театрі надзвичайно активний волонтерський рух; деякі актори не покидали його стін тижнями, щоб допомагати тим, хто цього потребував. Разом з тим, Театр відновив вистави дуже швидко після початку повномасштабного вторгнення; перші покази проходили в бомбосховищі. Для тимчасово переселених осіб виділяли безкоштовні місця, а ще – "підвішували" квитки для тих, хто мріяв потрапити на виставу, проте не міг собі цього дозволити.

Традиційне ж вбрання, яке відіграє значущу роль у величі вистав "Гуцулка Ксеня", "Гуцульське Весілє", "Коляда та й плєс… ізпрежди віка" тощо, – ще один із засобів режисера закохати в Гуцульщину кожного та спосіб культурного впливу. 

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори Мирослава Полатайко-Гусак та Юрій ВихованецьФото: Франківський ДрамтеатрКілька цікавих фактів про гуцульські костюми Театру

Щоб створити образи акторів, запрошували консультантів, але Ростислав Держипільський працював, спираючись також і на власний досвід.

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори Тетяна Шавкова та Олег Панас в ролі нареченихФото: Франківський Драмтеатр

В костюмерних скарбницях Театру є справжні артефакти. У 80-х, коли українського репертуару в Театрі фактично не було, ставили "Тіні забутих предків". Тоді працівники їздили горами та купували одяг просто зі скринь. Тоді це ще не перетворилось на потужний бізнес, і можна було купити, до прикладу, рідкісні цінні рукав'янки, жіночі сорочки з рясно розшитими рукавами (саме в такій виходить на сцену Марічка в "Гуцулці Ксені". Сьогодні такі речі можна знайти хіба що в краєзнавчих музеях та приватних колекціях: їхня цінність зросла в рази. 

Марічка (Мирослава Полатайко-Гусак) у виставі "Гуцулка Ксеня"Фото: Франківський Драмтеатр

Зрозуміло, що не всіх акторів можна вдягти в автентичний одяг, проте виконавці головних ролей вдягнені якнайкраще. Держипільський каже, що мріяв би про унікальне вбрання ручної роботи для кожного: його око чипляється за "звичайні" речі. Звісно, глядачеві ці нюанси непомітні –  хоча б і з першого ряду. 


Фото: Франківський ДрамтеатрСцена з вистави "Гуцульське Весілє"

Резиденти Театру кажуть, що Держипільский знає про костюми все. Він, звісно, заперечує: "Не можу сказати, що знаю все. Щось – від баби з дідом, щось – сам вивчив". Насправді в підготовці до вистав режисер перечитав багато літератури. Найґрунтовніша – праця Володимира Шухевича "Гуцульщина". Саме з нею Олексій Гнатковський виходить на сцену в "Гуцульському Весілю". Це величезний том на тонкому, майже біблійному, папері, який містить безліч відомостей про звичаї, традиції, життя та побут гуцулів.

Олексій Гнатковський в ролі Віщуна у виставі "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський ДрамтеатрКілька цікавих фактів про гуцульський одяг

Гуцули дуже честолюбні, з усїм своїм богацтвом любять прилюдно показувати ся та звертати на себе увагу, що особливо мають на цїди дівки на віддяню, фіцїґорні молодиці’ і джуси. 
Володимир Шухевич. "Гуцульщина"

Актори Олег Панас та Тетяна Шавкова в ролі наречених. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський Драмтеатр

Гуцули жили в сільській місцевості, тож одяг був пристосований до обставин життя та кліматичних умов. Його шили з натуральних матеріалів (домотканого полотна, вовни, овечої шкіри). На дотик сучасної людини ці речі можуть бути занадто екстремальні, проте гуцули з дитинства були звичні до дотику колючої шерсті капчурів або грубого полотна сорочки. 

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори: Юрій Вихованець, Ольга Комановська, Микола СливчукФото: Франківський Драмтеатр

"Гуцули – люди ґонорові: кожен намагався зробити так, щоб було "краще, ніж у сусіда", – посміхається Ростислав Держипільський. – Отже, гуцул і ґонір – це речі нерозривні. Певно, саме тому гуцульський одяг – один з найцікавіших та найяскравіших у світі. Одяг міг бути також і дуже дорогим – усе залежало від статків. Якщо ґазда був багатий, він міг собі дозволити дороге вбрання, серед іншого дорогі шкіряні чоботи".

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Акторка Галина БаранкевичФото: Франківський Драмтеатр

Весільний та повсякденний одяг відрізнявся у кожному селі. Жеб’євське (Верховинське) або Криворівнянське вбрання відрізнялося, скажімо, від Космацького. "Сьогодні гуцульський весільний одяг здається надто теплим, проте треба мати на увазі, що в горах прохолодніше, а більшість весіль грали восени, коли не було спеки та урожай був зібраний, – пояснює Ростислав Держипільський. – До того ж, літо – важка пора; кошіння, роботИ, вівчарство, полонини".

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський Драмтеатр

Після Різдва, коли закінчувався різдвяний цикл, теж можна було грати весілля, проте взимку це було складно: гори замітало снігом, і дістатися одне до одного на конях було важко.

Сорочка

"І челєдйнське (жіноче – ред.) прилюдне (святкове – ред.) убране богатїще і більше його як завсідного. Сорочка з уставками (вишиваними на раменах), а у многих і цїлі рукави дрібно і густо вишивані". 
Володимир Шухевич. "Гуцульщина"

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Тетяна Шавкова в ролі нареченої Фото: Франківський Драмтеатр

Кожна наречена вишивала собі сорочку до шлюбу сама. Двох однакових годі було й знайти. Потім весільні сорочки іноді могли вдягати на свято, проте в деяких регіонах їх зберігали в скринях, щоб в останню путь та "на зустріч з Паном Богом" рушати в святковому вбранні.  

"Для вистави в Театрі, – каже Ростислав Держипільський, – довго відтворювали саме сорочки наречених. На головних героях – унікальні, неповторні речі, яких більше немає". 

Актори Тетяна Шавкова та Олег Панас в ролі наречених. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський ДрамтеатрЗапаска

Запаска – частина одягу, що носиться як спідниця, але формою нагадує фартук. Це шмат вовни на зав'язках. 


Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський драмтеатр

"Кожна річ у гуцулів має смислове навантаження, – пояснює Ростислав Держипільський. – Запаска завжди складалась з двох половин, передньої та задньої. У гірських народів це поширене – не суцільне полотно, яке обертається навкруги талії, а вбрання з двох окремих частин. Це необхідно, щоб зручно сісти на коня. Адже наречена їхала до шлюбу, до церкви, верхи. Запаски носили і в побуті, повсякдень – наприклад, до млина". 

Попружка чи крайка

Це довгий пояс, яким підперезувалася наречена. Він виготовлявся з яскравої тасьми. Дівчина оберталася навколо себе, щоб крайка лягала в декілька шарів. Краєчок підтикали під утворену конструкцію. 

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Тетяна Шавкова, Інна Бевза, Ксенія БабіївФото: Франківський Драмтеатр

Поверх цього наречена пов'язувала на талію хустки. Багатошаровість на Гуцульщині шанувалася задовго то того, як це стало мейнстрімом. 

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Акторки Ксенія Бабіїв та Тетяна ШавковаФото: Франківський ДрамтеатрЧільце та прикраси

А з шиї звисають на груди шнурки лйекавок (блускучих скляних перелок), писаних пйцьорок, клокічок і одна: або більше зґард. Шцьорки склянні, ріжнобарвні, взористі, вироблюють специяльно для Гуцульщини в Венециї, звідки їх жиди спроваджують до своїх крамів.
Володимир Шухевич. "Гуцульщина"

Чільце – весільна гуцульська прикраса нареченої, що за формою нагадує діадему, вдягається на чоло (звідки, власне, і назва). Деякі етнографи вважають, що традиція носити чільце походить ще з візантійських часів. Основу чільця робили зі шкіри або з кори, потім обшивали тканиною, покривали золотою або срібною фольгою. Чільце прикрашали намистинами, лелітками тощо.

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Акторка Тетяна ШавковаФото: Франківський Драмтеатр

Чільце не просто вдягали на голову, як нині – фату. "Його вплітали в голову молодої, – пояснює режисер. –  Допліталися бовтиці, пасма вовняної пряжі. Створювалася корона. Це відбувалося дуже довго та складало окреме дійство, обряд, що відрізнявся чи не у кожному селі". 

Фото: Франківський ДрамтеатрСцена з вистави "Гуцульське Весілє". Акторки: Надія Левченко, Мирослава Полатайко-Гусак, Тетяна ШавковаКептарик

"Офіційна" назва цієї жилетки, виготовленої з овечої шкіри та багато оздобленої, – кептар. Проте всі застосовують лагідне "кептарик". Його вдягали й чоловіки, і в жінки. "На прем'єрі "Гуцульського Весіля", – згадує Ростислав Держипільський, – використовували кептарики з приватної колекції Богдана Петричука".

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори актори Віктор Абрам’юк, Інна Бевза Фото: Франківський ДрамтеатрҐу́ґля

Ґу́ґля — традиційний гуцульський верхній одяг із каптуром. Слово, вірогідно, має германське походження: gugel, kugel («каптур»), що походить від лат. cucula (так само, пор. «кукіль»). Ще одна версія походження слова – від румунського glugă («каптур»).

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Тетяна Шавкова та Олег Панас в ролі нареченихФото: Франківський Драмтеатр

У виставі "Гуцульське Весілє", де демонструють традиційні обряди гуцульського весілля, актори грають в одязі, який подекуди має музейну, колекційну цінність. Так, вовняна гугля, верхній одяг нареченого, – 85-річної давнини. Актор Олег Панас, який грає молодого, каже, що одяг напрочуд зручний: не заважає багато рухатися на сцені та танцювати. Хіба що у світлі софітів в ньому спекотно. Проте не варто забувати: він створювався для гір, де часто холодно. 

Олег Панас в ролі Нареченого. Вистава "Гуцульське Весілє"http://www.dramteatr.if.ua/Чоботи або постоли

"Рано в день вінчаня убуває ся княгиня у ті чоботи що дістала в дару від свого судженого, закладає перемітку через шию а верх неї шовкову фустку; молодий знов убирає сорочку, яку дістав в дарі від судженої. Убуваючи чоботи, кідає у них кожде з молодих якийсь гріш для дружби". Володимир Шухевич. "Гуцульщина"

Актори в постолах

Оскільки шкіряни чоботи були дуже дорогі, їх могли дозволити собі лише заможні. Всі решта взували постоли – взуття, зроблене вручну, з овечої шкіри. Їх взували на вовняні шкарпетки – "капці" або "капчури".  

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський ДрамтеатрЧерес

Черес – дуже широкий чоловічий пояс зі шкіри, який мав одразу кілька функцій: підтримував спину під час робіт, захищав від протягів та застуд, а також допомагав підтримувати красиву горду поставу: зігнутися в ньому практично неможливо. 

Об’єм талії череса, що зберігається в Театрі, розрахований на доволі стрункого чоловіка. Втім, Держипільському впору. 

Ростислав Держипільський в гуцульському сердаку на сценіhttp://www.dramteatr.if.ua/Кресаня

Кресаня – це чоловічий капелюх нареченого, яскраво прикрашений. 

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Олег Панас в ролі НареченогоФото: Франківський Драмтеатр

Однією крисанею молодий не обмежувався: йому на шию пов'язували шовкову хустку.

Хустка в около шиї на пів шовкова, чорна у легкі взори, спнята з нереду великим переткнем, або звязана у -Ґуда, кінцями звисає на груди, доповнюючи цїлісгь мущинського убраня. В.Шухевич. "Гуцульщина".

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори: Галина Баранкевич, Тетяна Шавкова, Олег ПанасФото: Франківський Драмтеатр

Це дуже елегантний, майже італійський жест. І тут цікаво, що багато гуцулів мають сентимент до Венеції. Режисер згадує, що його мама, гуцулка, все життя мріяла поїхати у Венецію. Навіть назбирала грошей (путівка коштувала шалені за радянськими мірками 500 карбованців). Проте так і не дозволила собі подорож – купила дітям, Ростиславові з сестрою, піаніно. Вже дорослим Держипільський читав книгу Станіслава Вінценза в перекладі Тараса Прохаська "На високій полонині",  головний герой якої жив в XIX сторіччі та теж мріяв про Венецію. "Оці дивні гуцульські манорії до одягу... Ми ж шмоточники, як і італійці!", – сміється режисер. 

Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський Драмтеатр

Він пояснює це тим, що гуцули зростають в неймовірній красі природи, що, звісно, впливало на їхній естетичний смак. "Гуцульська культура – унікальна. Гуцули жили серед краси та оточували себе красою. Це стосувалося не тільки одягу. Вони прикрашали все, що було навколо. Навіть рахви, де були бринза, масло, різьбили. Будь-яка дрібничка мала бути прикрашена.

Про культурну апропріацію

Наприкінці інтерв'ю торкаємося теми про культурну апропріацію. Я запитую, чи прийнятно вбиратися e вишивані сорочки з гуцульським оздобленням людям, які гуцулами не є. "Вишита сорочка стала в Україні популярною, – відповідає Ростислав Держипільський. – В часи війни все, що ідентифікує націю, виходить на перший план. Вишита сорочка, прапор, мова – це те, що нас вирізняє в світі. І це своєрідний інстинкт самозахисту. Отже, вдягати вишивані сорочки – гуцульські чи ні – це на краще". 

Допомогти волонтерським ініціативам театру:

Перекази з-за кордону/transfers from another countries
Сompany Name: FRANKIVSK DRAMA THEATRE
IBAN Code (USD) UA793366770000026001052565838
IBAN Code (EUR) UA783366770000026000052563756
IBAN Code (GBP) UA243366770000026001052566343
IBAN Code (PLZ) UA163366770000026003052565546
Name of the bank: JSC CB "PRIVATBANK", 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT code: PBANUA2X
Company Аddress: 76000, Ukraine, Ivano-Frankivsk region, village Vovshynetst, 5, Kluchniy st, apt 5.

Перекази по Україні
Для фізичних осіб: 5169 3351 0043 9021
Для юридичних осіб:
Найменування організації: ГО ФРАНКІВСЬКИЙ ДРАМТЕАТР
Код отримувача: 44437189
Назва банку: IВАНО-ФРАНКIВ.ФIЛIЯ АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
Рахунок отримувача у форматі IBAN: UA103366770000026007052573181
Валюта: UAH



Традиційне гуцульське весільне вбрання – фактично кутюрний одяг: складний, багатошаровий, зроблений вручну, пишно оздоблений. Про те, як вдягалися гуцули на весілля, розповідає театральний режисер, народний артист України, генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Ростислав Держипільський. Актори Андрій Мельник і Тетяна Шавкова Фото: Вєра БланшРостислав Держипільський – людина, завдяки якій Франківський Драмтеатр став явищем в українському культурному просторі та отримав статус Національного. На вистави у Франківськ у мирні часи їхали з усієї України; Театр багато гастролював і за кордоном, а вистави, серед яких "Нація", "Солодка Даруся", "Енеїда" тощо, завжди проходили з аншлагами. Будучи етнічним гуцулом по материнській лініі, Держипільський оспівує красу та велич гуцульських традицій – і на сцені, і в житті. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Ростислав Держипільський Фото: Франківський ДрамтеатрТак, у Театрі надзвичайно активний волонтерський рух; деякі актори не покидали його стін тижнями, щоб допомагати тим, хто цього потребував. Разом з тим, Театр відновив вистави дуже швидко після початку повномасштабного вторгнення; перші покази проходили в бомбосховищі. Для тимчасово переселених осіб виділяли безкоштовні місця, а ще – "підвішували" квитки для тих, хто мріяв потрапити на виставу, проте не міг собі цього дозволити. Традиційне ж вбрання, яке відіграє значущу роль у величі вистав "Гуцулка Ксеня", "Гуцульське Весілє", "Коляда та й плєс… ізпрежди віка" тощо, – ще один із засобів режисера закохати в Гуцульщину кожного та спосіб культурного впливу. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори Мирослава Полатайко-Гусак та Юрій ВихованецьФото: Франківський ДрамтеатрКілька цікавих фактів про гуцульські костюми ТеатруЩоб створити образи акторів, запрошували консультантів, але Ростислав Держипільський працював, спираючись також і на власний досвід. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори Тетяна Шавкова та Олег Панас в ролі нареченихФото: Франківський ДрамтеатрВ костюмерних скарбницях Театру є справжні артефакти. У 80-х, коли українського репертуару в Театрі фактично не було, ставили "Тіні забутих предків". Тоді працівники їздили горами та купували одяг просто зі скринь. Тоді це ще не перетворилось на потужний бізнес, і можна було купити, до прикладу, рідкісні цінні рукав'янки, жіночі сорочки з рясно розшитими рукавами (саме в такій виходить на сцену Марічка в "Гуцулці Ксені". Сьогодні такі речі можна знайти хіба що в краєзнавчих музеях та приватних колекціях: їхня цінність зросла в рази. Марічка (Мирослава Полатайко-Гусак) у виставі "Гуцулка Ксеня"Фото: Франківський ДрамтеатрЗрозуміло, що не всіх акторів можна вдягти в автентичний одяг, проте виконавці головних ролей вдягнені якнайкраще. Держипільський каже, що мріяв би про унікальне вбрання ручної роботи для кожного: його око чипляється за "звичайні" речі. Звісно, глядачеві ці нюанси непомітні – хоча б і з першого ряду. Фото: Франківський ДрамтеатрСцена з вистави "Гуцульське Весілє" Резиденти Театру кажуть, що Держипільский знає про костюми все. Він, звісно, заперечує: "Не можу сказати, що знаю все. Щось – від баби з дідом, щось – сам вивчив". Насправді в підготовці до вистав режисер перечитав багато літератури. Найґрунтовніша – праця Володимира Шухевича "Гуцульщина". Саме з нею Олексій Гнатковський виходить на сцену в "Гуцульському Весілю". Це величезний том на тонкому, майже біблійному, папері, який містить безліч відомостей про звичаї, традиції, життя та побут гуцулів. Олексій Гнатковський в ролі Віщуна у виставі "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський ДрамтеатрКілька цікавих фактів про гуцульський одягГуцули дуже честолюбні, з усїм своїм богацтвом любять прилюдно показувати ся та звертати на себе увагу, що особливо мають на цїди дівки на віддяню, фіцїґорні молодиці’ і джуси. Володимир Шухевич. "Гуцульщина" Актори Олег Панас та Тетяна Шавкова в ролі наречених. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський ДрамтеатрГуцули жили в сільській місцевості, тож одяг був пристосований до обставин життя та кліматичних умов. Його шили з натуральних матеріалів (домотканого полотна, вовни, овечої шкіри). На дотик сучасної людини ці речі можуть бути занадто екстремальні, проте гуцули з дитинства були звичні до дотику колючої шерсті капчурів або грубого полотна сорочки. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори: Юрій Вихованець, Ольга Комановська, Микола СливчукФото: Франківський Драмтеатр"Гуцули – люди ґонорові: кожен намагався зробити так, щоб було "краще, ніж у сусіда", – посміхається Ростислав Держипільський. – Отже, гуцул і ґонір – це речі нерозривні. Певно, саме тому гуцульський одяг – один з найцікавіших та найяскравіших у світі. Одяг міг бути також і дуже дорогим – усе залежало від статків. Якщо ґазда був багатий, він міг собі дозволити дороге вбрання, серед іншого дорогі шкіряні чоботи". Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Акторка Галина БаранкевичФото: Франківський ДрамтеатрВесільний та повсякденний одяг відрізнявся у кожному селі. Жеб’євське (Верховинське) або Криворівнянське вбрання відрізнялося, скажімо, від Космацького. "Сьогодні гуцульський весільний одяг здається надто теплим, проте треба мати на увазі, що в горах прохолодніше, а більшість весіль грали восени, коли не було спеки та урожай був зібраний, – пояснює Ростислав Держипільський. – До того ж, літо – важка пора; кошіння, роботИ, вівчарство, полонини". Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський ДрамтеатрПісля Різдва, коли закінчувався різдвяний цикл, теж можна було грати весілля, проте взимку це було складно: гори замітало снігом, і дістатися одне до одного на конях було важко.Сорочка"І челєдйнське (жіноче – ред.) прилюдне (святкове – ред.) убране богатїще і більше його як завсідного. Сорочка з уставками (вишиваними на раменах), а у многих і цїлі рукави дрібно і густо вишивані". Володимир Шухевич. "Гуцульщина" Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Тетяна Шавкова в ролі нареченої Фото: Франківський ДрамтеатрКожна наречена вишивала собі сорочку до шлюбу сама. Двох однакових годі було й знайти. Потім весільні сорочки іноді могли вдягати на свято, проте в деяких регіонах їх зберігали в скринях, щоб в останню путь та "на зустріч з Паном Богом" рушати в святковому вбранні. "Для вистави в Театрі, – каже Ростислав Держипільський, – довго відтворювали саме сорочки наречених. На головних героях – унікальні, неповторні речі, яких більше немає". Актори Тетяна Шавкова та Олег Панас в ролі наречених. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський ДрамтеатрЗапаскаЗапаска – частина одягу, що носиться як спідниця, але формою нагадує фартук. Це шмат вовни на зав'язках. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє"Фото: Франківський драмтеатр"Кожна річ у гуцулів має смислове навантаження, – пояснює Ростислав Держипільський. – Запаска завжди складалась з двох половин, передньої та задньої. У гірських народів це поширене – не суцільне полотно, яке обертається навкруги талії, а вбрання з двох окремих частин. Це необхідно, щоб зручно сісти на коня. Адже наречена їхала до шлюбу, до церкви, верхи. Запаски носили і в побуті, повсякдень – наприклад, до млина". Попружка чи крайкаЦе довгий пояс, яким підперезувалася наречена. Він виготовлявся з яскравої тасьми. Дівчина оберталася навколо себе, щоб крайка лягала в декілька шарів. Краєчок підтикали під утворену конструкцію. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Тетяна Шавкова, Інна Бевза, Ксенія БабіївФото: Франківський ДрамтеатрПоверх цього наречена пов'язувала на талію хустки. Багатошаровість на Гуцульщині шанувалася задовго то того, як це стало мейнстрімом. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Акторки Ксенія Бабіїв та Тетяна ШавковаФото: Франківський ДрамтеатрЧільце та прикраси А з шиї звисають на груди шнурки лйекавок (блускучих скляних перелок), писаних пйцьорок, клокічок і одна: або більше зґард. Шцьорки склянні, ріжнобарвні, взористі, вироблюють специяльно для Гуцульщини в Венециї, звідки їх жиди спроваджують до своїх крамів. Володимир Шухевич. "Гуцульщина" Чільце – весільна гуцульська прикраса нареченої, що за формою нагадує діадему, вдягається на чоло (звідки, власне, і назва). Деякі етнографи вважають, що традиція носити чільце походить ще з візантійських часів. Основу чільця робили зі шкіри або з кори, потім обшивали тканиною, покривали золотою або срібною фольгою. Чільце прикрашали намистинами, лелітками тощо. Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Акторка Тетяна ШавковаФото: Франківський ДрамтеатрЧільце не просто вдягали на голову, як нині – фату. "Його вплітали в голову молодої, – пояснює режисер. – Допліталися бовтиці, пасма вовняної пряжі. Створювалася корона. Це відбувалося дуже довго та складало окреме дійство, обряд, що відрізнявся чи не у кожному селі". Фото: Франківський ДрамтеатрСцена з вистави "Гуцульське Весілє". Акторки: Надія Левченко, Мирослава Полатайко-Гусак, Тетяна ШавковаКептарик"Офіційна" назва цієї жилетки, виготовленої з овечої шкіри та багато оздобленої, – кептар. Проте всі застосовують лагідне "кептарик". Його вдягали й чоловіки, і в жінки. "На прем'єрі "Гуцульського Весіля", – згадує Ростислав Держипільський, – використовували кептарики з приватної колекції Богдана Петричука". Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Актори актори Віктор Абрам’юк, Інна Бевза Фото: Франківський ДрамтеатрҐу́ґляҐу́ґля — традиційний гуцульський верхній одяг із каптуром. Слово, вірогідно, має германське походження: gugel, kugel («каптур»), що походить від лат. cucula (так само, пор. «кукіль»). Ще одна версія походження слова – від румунського glugă («каптур»). Сцена з вистави "Гуцульське Весілє". Тетяна Шавкова та Олег Панас в ролі нареченихФото: Франківський ДрамтеатрУ виставі "Гуцульське Весілє", де демонструють традиційні обряди гуцульського весілля, актори грають в одязі, який подекуди має музейну, колекційну цінність. Так, вовняна гугля, верхній одяг нареченого, – 85-річної давнини. Актор Олег Панас, який грає молодого, каже, що одяг напрочуд зручний: не заважає багато


Похожие новости сети



Похожие новости

Комментарии для сайта Cackle
Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика