Ми з України: 129 років з дня народження Віри Холодної - «Новости культуры»

5 серпня 1893 року народилася Віра Холодна — видатна українська кіноакторка, яка за своє коротке життя знялася в десятках фільмів і полонила серця мільйонів глядачів у всьому світі. Віра Холодна Віра Левченко народилася в Полтаві у вчительській родині. Дворічною разом з родиною переїхала до москви, де жила бабуся, там згодом пішла до приватної гімназії. Під час навчання рік відвідувала балетне училище большого театру, гурток артистів московського художнього театру, захоплювалася співами та грою на фортепіано. На випускному балу познайомилася з молодим юристом і видавцем Володимиром Холодним, з яким 17-річною й побралася. У 1912 році в родині народилася донька, а через рік з’явилася ще одна — вони вдочерили племінницю Володимира. Завдяки високим гонорарам чоловіка родина мешкала в семикімнатній квартирі в центрі москви, відвідувала модні артистичні клуби, де збиралася богема, театри й синематограф «Буф». Віра Холодна Проте початок Першої світової війни вніс корективи в життя Холодних: чоловіка мобілізували до війська, а Віра, щоб утримувати родину, почала шукати бодай епізодичні ролі в новому на той час виді мистецтва — кіно. Дебют у стрічці «Анна Кареніна» (1914), де Віра двічі з’явилася в кадрі в ролі годувальниці сина головної героїні, визнали невдалим. «Нам потрібні актриси, а не просто красуні», — резюмував Владислав Гардін, у якого вона знімалася. Проте провидіння в особі режисера Євгена Бауера таки розгледіло акторський талант Холодної — вона дістала головні (!) ролі в стрічках «Полум’я неба» і «Пісня переможної любові», після прем’єри яких у серпні 1915 року прокинулася знаменитою. До кінця року актриса знялася в 13 фільмах, серед них у гучному «Життя за життя», який підтвердив її видатні здібності і на який уперше в імперії було оголошено попередній запис на квитки. За місяць Віра Холодна отримувала зарплатню, співмірну з річним доходом пересічного театрального актора, критики навперебій засипали її компліментами, глядачі голосували за неї гаманцем, а Олександр Вертинський, з яким вона зазнайомилася, назагал назвав її «королевою екрана» і присвятив кілька своїх романсів. Віра Холодна У липні 1918-го вийшла остання прижиттєва мелодрама з Вірою Холодною — «Жінка, яка винайшла кохання». Війна й революції роздерли родину Холодних навпіл: Віра зі старшою донькою виїхала до Одеси на кінознімання, а Володимир Холодний з меншою донькою залишився в москві. До кінця року через воєнні дії Віра залишалася в Одесі, давала вистави й концерти. Її слава сягнула Європи й Америки — з Німеччини Холодній прийшла пропозиція 10-річного контракту, проте вона відповіла, що не залишить батьківщину у важкий час. Суворої зими 1919 року актриса захворіла на «іспанку», тяжку форму грипу, від якої на дев’ятий день, 16 лютого, попри зусилля найкращих одеських лікарів, і померла в неповні 26 років. Відспівування кінозірки й поховання в одному з найкращих її кіновбрань зафільмували — відтак свою останню головну роль актриса зіграла вже по смерті, у кінохроніці «Похорон Віри Холодної». Володимирові Холодному, що тяжко пережив смерть коханої дружини, доля скоро увірвала земний шлях: наприкінці того ж року за сфабрикованим обвинуваченням його заарештували й розстріляли чекісти. Далі радянський режим узявся за шалену славу актриси. Більшу частину плівок з її фільмами знищили, а перед демонстрацією решти глядачам пояснювали, що вони переглядатимуть стрічку, «де продається все: жінки, краса, любов». На місці цвинтаря з могилою актриси в Одесі в 1937 році розбили «Парк Ілліча». Віра Холодна Попри коротке, як спалах зірки, життя, Віра Холодна стала взірцем жіночності для мільйонів своїх глядачів. У перукарнях відвідувачки вимагали «зачіску, як у Холодної», а з популярних листівок, на яких вона позувала в самостійно вигаданих сукнях і капелюшках, знімали фасони. Вона охоче комбінувала тканини, експериментувала з різними образами: циганські сукні, розкішні хутра, чоловічий костюм — їй все було до лиця. Її фантазія поширювалася й на парфуми: вона змішувала улюблений французький La Rose Jacqueminot Coty та англійський Fashion Decree в невимовний гіркувато-солодкий аромат — який, певне, один тільки й личив володарці душ і королеві екрана. Про себе вона говорила: «Ви знаєте, гра в кіно потребує багато напруги й дуже стомлює. Але я люблю цю творчість! Майбутнє екрана велике й неосяжне. І я щаслива, якщо мої тіні на екрані дають хоч трохи радості людям».